КОБИ́ЛКА, и, ж.1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1.Запряг [запріг] він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє (І. Котляревський... смотреть
-и, ж. 1) Зменш.-пестл. до кобила 1). 2) перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил. 3)... смотреть
КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Со... смотреть
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до кобила 1).2》 перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил.3... смотреть
(-и) ж.; крим., мол. Молода жінка, дівчина. До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть (В. Шкляр, Елементал); - І мені традиційний [секс] з оцією кобилкою, - Фомич тицьнув пальцем в руду дівчину з розкішним бюстом (А. Мухарський, Попса для еліти). БСРЖ, 265; ЯБМ, 1, 437.... смотреть
імен. жін. роду, жив.зоол., хім., екон.кобылка
1. Оформлення дерев'яних випусків крокв над стіною. 2. Брусок, що з'єднує дерев'яні елементи (дверну коробку, сходинки, тесини тощо) з конструкцією стіни або кроквами.... смотреть
[kobyłka]ж.kobyłka
стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін.
1) уменьш.; ласк. кобылка 2) энт.; спец. кобылка 3) (у птиц) грудная кость
див. держак; кінь
Коби́лка, -лки, -лці; -би́лки, -би́лок
коби́лка крав. металева петля на одязі (ср, ст)
коби́лка іменник жіночого роду, істота